Oleksandr_N
Вимога надати взірець продукції – дуже поширена практика. Замовники просять зразки, учасники надають зразки. Але аналіз пропозиції учасника спираючись на судження замовника щодо наданого зразка Законом не передбачено.
Оцінка зразка - це такий спосіб оцінки якості товару до якого ми всі, як споживачі, звикли спираючись на власні органи відчуття. Ми дивимось, торкаємось, нюхаємо, зважуємо в руці, пробуємо на смак, стискаємо та розтягуємо, примірюємо, тицяємо на кнопки. Але особисті відчуття – підстава для прийняття рішень що до купівлі за власний кошт, але не підстава для прийняття рішення про відхилення або акцепту пропозиції учасника на тендері. Який має бути висновок про невідповідність наданого зразку в протоколі? Воно якесь хлипке? 🙂) Ні, потрібні точні, загально прийняті вимірювані показники які всі розуміють однаково.
Закон України «Про публічні закупівлі» визначає, що замовник прописує вимоги до предмету закупівлі у тендерній документації, а саме:
п.3, ч.2, ст.22 «інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі)».
Згідно п.33, ч.1., ст.1 «Технічна специфікація до предмета закупівлі - встановлена замовником сукупність технічних умов, що визначають характеристики товару (товарів), послуги (послуг) … що можуть включати показники впливу на довкілля … відповідності, продуктивності, ресурсоефективності, безпечності, процедури забезпечення якості, вимоги щодо найменування продукції, під яким вона продається, термінологію, символи, методику випробувань і тестування, вимоги до пакування, маркування й етикетування, інструкції для користувачів, технологічні процеси й технології виробництва на будь-яких етапах життєвого циклу робіт, товару чи послуги».
Тобто, Закон визначає що всі технічні та якісні вимоги до предмету закупівлі мають бути підтверджені документально - довідками, сертифікатами, протоколами випробувань, кресленнями, малюнками та іншим.
Вимога надати зразок може мати дві причини:
або замовник не здатен описати предмет закупівлі технічними термінами та встановити кількісні вимоги та показники щодо якості (так, це складно непрофесійному закупівельнику):
або це спосіб обмеження конкуренції чи маніпуляція результатами тендеру спираючись на суб’єктивну оцінку зразка.
Замовник може надавати оцінку вже поставленому товару за договором (це може бути навіть одна одиниця товару). Щоб розірвати договір у випадку невідповідності поставленого товару замовник має довести, що товар не відповідає технічним та якісним вимогам зазначеним в договорі. Якщо постачальник не визнає це, доказом може бути тільки експертиза зразка. Так це дорого і складно, але якщо ми кажемо про правові механізми, то вони такі.
Підсумовуючи: наявність зразків це практика яка не відповідає закону, але є усталеним звичаєм який прийнятий в цій сфері замовниками та на який, здебільшого, погоджуються постачальники.
